Когда я увидел кадры из сериала "Ефросинья" на телевидении, мне он показался досить приваблюющим и захватывающим. Решилося начать просмотр с первой серии. Вся эта история довольно печальна.
Конечно, молоденькая девушка из тайги была досить необычным персонажем, но в її образі як і в событиях, які відбуваються у серіалі після першого сезону, починається щось зовсім особливе – абсурдність. Наприклад, відчувається таке, що сценарій написаний просто так, а в епізодах міг сняться будь- хто-небудь... Як така логіка? Що таке цей сценарій такий?
Сюжетна лінія не дуже добре продумана, характери героїв досить поверхневі і примітивні. І саме тому мені вони не дуже сподобалися. Вони виглядають майже як щось зовсім ненормальне.
У перших хвилинах прослуховування я навіть відчував радість від того, що показували наші російські землі сибірської простори, великі території, некая атмосфера вільної від цивілізації свободи. Але тільки ось тоді мені стало зрозуміло, чому мене серіал так не дуже збудив – щось зовсім ніяк не відповідало реальному життям.
А ось після того, як я почав добре вивчати серіал далі, мені було навіть страшно подумати про те, що там відбувається. Пішла героїня в місто Москву і миттєво знайшла потрібний будинок, ніби всього лише пару будівель містечка у столиці.
А ось мені дуже навіть було дивним бачити, як ті сибірські ліси масштабувались до звичайного дворика. І я вже й зовсім не міг подумати про те, щоб побачив справжню тайгу. Але все ж таки відчувало бажання побачити щось таке, чого ніколи раніше не бачив.
Я навіть собі запитав: чому це аж ніяк не було зроблено у такий спосіб, яким воно повинно було бути зроблене? Якщо вони вже тоді визначили собі за мету зробити щось таке, чим пізніше будуть захоплені глядачі серіалу, то чому вони ні на крок не пішли далі цього місця?
Якщо раніше мені був дуже навіть неприйнятний факт того, що сибірські ліси були зображені українськими лугами та лісами, де було справжнє озеро... А ось я вже зовсім собі ніяк не міг уявити, чому цей фільм ні на крок пішов далі цього місця. Якщо вони раніше вважали свій фільм дуже добре зробленим і досить хороше зображенням української природи, то чому тепер їм навіть не потрібно буде спробувати зробити щось краще?
А ось мені дуже вже ніколи навіть не можна було уявити того, чому вони ніяк не пішли далі свого попереднього місця. Вони завжди лише йшли своїм шляхом, яким ніхто навіть ніколи раніше не відбувся раніше.
Якщо раніше я відчував навіть найбільшу задоволеність від побаченої мною сцени, я вже тепер зовсім собі нічим навіть не міг допомогти. Прошу уявити мені зовсім щось таке, чого нікому навіть раніше навіть і ніяк не було ні можна навіть уявляти. А ось чим я вже пізніше був дуже навіть недовірливий.
У мене був такий відчутний біль під час прослуховування цього фільму і вже навіть ніколи ніяк не міг собі допомогти, щоб він зник після того як закінчився прослуховування серіалу.
